Valmistettu Ukrainassa

Eräänä päivänä tammikuussa lehdessä oli juttu ukrainalaisesta kaupasta. Se on siis ruokakauppa, jonka perustivat Suomessa asuvat ukrainalaiset. Tietenkin sieltä piti tilata jotakin. Heillä on myymälä Helsingissä, mutta onneksi myös verkkokauppa. 
Mietin että jotakin varmaan tarkoittaa tuo kaupan nimi Sopilka, ja näköjään se on Huilu suomeksi.

Ukraina on jotenkin melkein eksoottinen maa, vaikka se onkin länsieurooppalainen ja melkein Suomen naapuri. Siksi sieltä tuodut ruoat ja muut elintarvikkeet ovat melkein eksoottisia. Vaikka tuote olisi saman tyylinen kuin ne mitä Suomessa myydään tavallisissa ruokakaupoissa, niin onhan se nyt eri asia, jos se tuote on valmistettu Ukrainassa.

Yleisestikin olisi varmaan hyvä kiinnittää enemmän huomiota siihen, missä eri tuotteet on valmistettu. Olipa se kotimainen tai ihan lähialueella tuotettu, tai sitten ulkomailla valmistettu.
Ihan viime aikoinakin on sanomalehdessä kirjoitettu sellaisesta aiheesta, kuin että mistä liha tulee Suomeen. Kotimainen tuotanto on arvokas asia ja tae laadusta ja hyvistä olosuhteista.  Mutta miksei myös puolalainen tai liettualainen liha voisi olla laadukasta... myös siellä on syöty lihaa tuhansia vuosia ja on modernit systeemit.

Viime vuosina on tullut tutuksi nämä Suomessa asuvien ukrainalaisten mielenlaatu ja toimintatavat. Siksi vähän epäilin, onko nämä tuotteet oikeasti Ukrainasta. Koska jos ukrainalainen sanoo että tämä kala on Ukrainasta, niin silloin se kala voi olla ihan mistä vaan, mutta oikeasti se ei ole Ukrainasta. Ennemmin vaikka Venäjältä, Etelämantereelta tai Papua Uusi-Guineasta. Se olisi tyypillinen ukrainalainen juoni, jos myydään ukrainalainen tuote, mutta oikeasti se onkin Virosta tai Moldovasta.
Mutta ei, kyllä nämä vaikuttaa olevan ihan aitoa tavaraa. Tarkoitettu Keski-Euroopan markkinoille ja Ukrainan naapurimaihin. Monella kielellä on tekstit, ja myös suomeksi. Kerran siinä valtiossa on hyvää maata ja paljon pinta-alaa, niin ei ihme jos ulkomaille lähtee paljonkin elintarvikkeita sieltä. Ja viljaa ja muuta tällaista viljelyn satoa.


Tilasin kymmentä erilaista tuotetta. Joitakin niistä kaksi tai kolme kappaletta. Muutaman kerran tuli joku keskeytys ja teksti "service unavailable", mutta kyllä se tilauksen tekeminen onnistui myöhemmin samana iltana.

Se on hyvä, kun internetsivuilla on kerrottu mistä päin Ukrainaa nämä tuotteet tulevat. Mysli tulee Hvotsiv -nimisestä kylästä viisitoista kilometriä Kiovasta etelään. Se on minulle sopiva mysli. Keitto on tehty Odessassa. 
Kahdenlaisia keksejä tuli Krementsukin kaupungista Dnepr-joen varrelta. Toisessa niistä oli yhdistelmä auringonkukkamateriaalia ja suklaata. Vähän erikoista syödä auringonkukkaa.

Konvehtilaatikko tuli Harkovasta. Hienosti on kaupungin kuva laatikon kannessa. Ehkä Harkova olisi minun suosikkikaupunkini Ukrainassa, jos siellä kävisi. Kummallista, miten se ei päätynyt osaksi Venäjää vaikka on melko lähellä rajaa. Ja venäläiset ajelivat jo kaupungin keskustassa jossakin vaiheessa.
Kondensoitu maito Iryska Sladosvit tulee Tsorbobai -nimisestä kylästä Dneprin pohjoispuolelta. Korolivskij zharm -suklaapalat kermatäytteellä tulee Kiovasta. Siinä on laatutuote kaikin puolin. 
Kalasäilykepurkit on valmistanut yritys Zaporizzhiassa. En tunne näitä kala-asioita, mutta luultavasti ne kalat tulee kuitenkin Asovanmereltä tai Mustalta mereltä. Karttaa katsoessa muistui mieleen, että ei ne taida kalastaa enää Asovanmerellä. Internetin karttaan ei ole merkitty nykyistä tilannetta, mikä alue kuuluu Ukrainalle ja mikä Venäjälle. 


Sivustolla Proukraina.fi kerrotaan Ukrainassa valmistetuista tuotteista, joita myydään Suomessa K-kaupoissa ja S-kaupoissa. On Budapest- ja Marabou-suklaata ja erilaisia nuudelipaketteja ja Axa-muroja ja niin edelleen. Voisi joskus etsiä niitä. Varmaan riippuu kaupasta, löytyykö sieltä jotakin noista, ja valikoima saattaa muuttua jonkun ajan päästä. 
Tuleehan tänne kauppoihin ruokaa jopa Etelä-Amerikasta ja Afrikasta, joten totta kai myös Ukrainasta tulee jotakin. 

Myös sieltä Sopilka-kaupasta voi tilata uudestaan. Ostaisi vaikka maissirouhetta Bila Tserkvan läheltä ja nuudeleita Bila Tserkvasta. Tai leipää Harkovan luoteispuolelta ja yleismaustetta Rivnestä. Vohveleita Vinnitsasta. 
Sitä ei tiedä, suostuisivatko myymään toista kertaa. Ukrainalaisista ei ikinä tiedä. Sen verran on tullut nähtyä tuota Suomen ukrainalaisten touhua, että luotan minä heihin 1-2 prosentin verran sadasta. Esimerkiksi kun kävin hiihtämässä viiden viikon tauon jälkeen ja yhdessä alamäessä katsoin sattumalta sivulle, niin johan siellä oli taas joku ryssäpelle puhelimen kanssa kuvaamassa. 
 

Зроблено в Україні

Одного січневого дня в газеті був матеріал про український магазин. Отже, це продуктовий магазин, заснований українцями, які живуть у Фінляндії. Звісно, ​​довелося звідти щось замовляти. У них є магазин у Гельсінкі, але, на щастя, у них також є онлайн-магазин.
Я подумав, що назва магазину «Сопілка» має щось означати, і, мабуть, фінською вона означає «Флейта».

Україна – якась майже екзотична країна, хоч і західноєвропейська, і майже сусідка Фінляндії. Тому завезені звідти продукти та інші харчові продукти – майже екзотика. Навіть якщо товар такого стилю, як той, що продається у звичайних гастрономах Фінляндії, інша справа, якщо товар зроблений в Україні.

Загалом, мабуть, було б непогано звернути більше уваги на те, де виробляються різні продукти. Незалежно від того, чи є він вітчизняним, виробленим у безпосередній близькості чи за кордоном.
Нещодавно газети писали про такі теми, як, звідки береться м’ясо у Фінляндії. Вітчизняне виробництво - це цінність і гарантія якості та хороших умов. Але чому польське чи литовське м’ясо також не може бути якісним... там м’ясо їдять тисячі років і існують сучасні системи.

Останніми роками таке мислення та спосіб дій українців, які живуть у Фінляндії, стали звичними. Тому я трохи скептично ставився до того, чи справді ця продукція з України. Тому що якщо українець каже, що ця риба з України, то ця риба може бути звідки завгодно, але насправді вона не з України. Швидше з Росії, Антарктиди чи Папуа Нової Гвінеї. Було б типовим українським прийомом, якщо продається український товар, а насправді він з Естонії чи Молдови.
Але ні, це, здається, справжні речі. Призначений для ринку Центральної Європи та сусідніх з Україною країн. Є тексти багатьма мовами, зокрема фінською. Оскільки ця країна має гарну землю та велику площу, не дивно, що звідти експортується багато їжі. І зерно та інші подібні сільськогосподарські культури.


Я замовив десять різних товарів. Деякі з них по дві-три штуки. Кілька разів була перерва й текст «послуга недоступна», але пізніше того вечора замовлення було успішно розміщено.

Добре, коли на сайті вказано, звідки в Україні ця продукція. Мюслі родом із села Хвоців, що за п’ятнадцять кілометрів на південь від Києва. Для мене це правильні мюслі. Суп виготовлений в Одесі.
Два види печива прийшли з міста Кременчука на Дніпрі. В одному з них було поєднання соняшникового матеріалу та шоколаду. Їсти соняшник трохи особливо.

Коробка цукерок прийшла з Харкова. Малюнок міста на кришці коробки чудовий. Можливо, Харків був би моїм улюбленим містом в Україні, якби я там побував. Дивно, як вона не опинилася частиною Росії, хоча знаходиться досить близько до кордону. А росіяни в якийсь момент вже їхали в центрі міста.
Згущене молоко «Іриська Сладосвіт» походить із села Цорбобай на північ від Дніпра. Шоколадні шматочки «Королівський жар» з кремовою начинкою родом з Києва. Це якісний продукт у всіх відношеннях.
Рибні консерви виготовляє підприємство в Запоріжжі. Я не знаю про цих риб, але вони, мабуть, з Азовського чи Чорного морів. Дивлячись на карту, я згадав, що в Азовському морі начебто вже не ловлять рибу. На інтернет-карті, яка склалася, не позначено, яка територія належить Україні, а яка Росії.


Сайт Proukraina.fi надає інформацію про вироблені в Україні товари, які продаються в K-store та S-store Фінляндії. Є і шоколад «Будапешт», і «Марабу», і різноманітні пакети з локшиною, і пластівці «Акса» і так далі. Ви могли б їх колись пошукати. Ймовірно, це залежить від магазину, чи є в них щось із цього, і через деякий час вибір може змінитися.
Сюди в магазини надходить їжа навіть з Південної Америки та Африки, тож, звичайно, є щось і з України.

Там же можна перезамовити в магазині «Сопілка». Кукурудзяну крупу можна було купити під Білою Церквою, а локшину з Білої Церкви. Або хліб із північного заходу Харкова та загальна приправа з Рівного. Вафлі з Вінниці.
Чи погодяться продати вдруге – невідомо. Українців мало що знаєш. Це клоуни-підступники, і я їм вірю на 1-2 відсотки зі ста. Наприклад, коли я катався на лижах після п’ятитижневої перерви і на одному зі спусків випадково дивлюся вбік, а там знову якийсь російський клоун з телефоном фотографує.

Made in Ukraine

One day in January, there was an article in the newspaper about a Ukrainian store. It's a grocery store founded by Ukrainians living in Finland. Of course, I had to order something from there. They have a store in Helsinki, but fortunately they also have an online store.
I thought that the name of the store, Sopilka, must mean something, and apparently it's Flute in Finnish.

Ukraine is somehow almost an exotic country, even though it's a Western European country and almost Finland's neighbor. That's why the food and other foodstuffs imported from there are almost exotic. Even if the product is the same style as what's sold in regular grocery stores in Finland, it's a different matter if the product is made in Ukraine.

In general, it would probably be a good idea to pay more attention to where different products are made. Whether it's domestic, produced in a nearby area, or produced abroad.
Recently, newspapers have written about topics such as where meat comes to Finland. Domestic production is a valuable thing and a guarantee of quality and good conditions. But why can't Polish or Lithuanian meat also be of high quality... meat has also been eaten there for thousands of years and there are modern systems.

In recent years, I have become familiar with the mentality and ways of Ukrainians living in Finland. That's why I was a little skeptical about whether these products are really from Ukraine. Because if a Ukrainian says that this fish is from Ukraine, then the fish could be from anywhere, but in reality it is not from Ukraine. More likely from Russia, Antarctica or Papua New Guinea. It would be a typical Ukrainian ploy if a Ukrainian product is sold, but in reality it is from Estonia or Moldova.
But no, these seem to be quite genuine goods. Real deal. Intended for the Central European market and Ukraine's neighboring countries. There are texts in many languages, including Finnish. Since that country has good land and a lot of surface area, it is no wonder that a lot of food is exported from there. And grain, wheat and other such agricultural crops.

I ordered ten different products. Some of them two or three. A few times there was an interruption and the text "service unavailable", but I was able to place the order later that evening.

It's good that the website tells you where in Ukraine these products come from. The muesli comes from a village called Hvotsiv, fifteen kilometers south of Kiev. That muesli is good for me. The soup is made in Odessa.
Two types of cookies came from the city of Krementzuk on the Dnieper River. One of them had a combination of sunflower material and chocolate. It's a bit special to eat sunflowers.

The box of chocolates came from Kharkiv. It is nice to have a picture of the city on the box. Maybe Kharkiv would be my favorite city in Ukraine if I visited there. It's strange how it didn't end up as part of Russia even though it's quite close to the border. And the Russians were already driving through the city center at some point.
The condensed milk Iryska Sladosvit comes from a village called Tsorbobai, north of the Dnieper. Korolivskij zharm chocolate bars with cream filling come from Kiev. It's a quality product in every way.
The fish cans are made by a company in Zaporizhia. I don't know about these fish things, but the fish probably come from the Sea of ​​Azov or the Black Sea. Looking at the map, I remembered that they don't seem to be fished in the Sea of ​​Azov anymore. The map on the Internet doesn't show the current situation, which area belongs to Ukraine and which to Russia.

The website Proukraina.fi tells about products made in Ukraine that are sold in K-stores and S-stores in Finland. There's Budapest and Marabou chocolate and various noodle packages and Axa cereals and so on. I could look for them sometime. It probably depends on the store whether they have any of those, and the selection may change after some time.
Food even comes to stores here from South America and Africa, so of course there's something from Ukraine too.

I can also order from the Sopilka store again. I would buy corn grits near Bila Tserkva and noodles from Bila Tserkva. Or bread from the northwest of Kharkiv and general spices from Rivne. Waffles from Vinnitsa.
You never know if they would agree to sell it a second time. You never know about Ukrainians. I have seen so much of the Ukrainians' antics in Finland that I trust them 1-2 percent of 100. For example, when I went skiing after a five-week break and on one of the downhill runs I happened to look to the side, and there was another ryssä clown there with a phone taking pictures or video.