Hirveän moni suomalainen ei ehkä ole käynyt Ukrainassa. On monia paljon suositumpia kohteita. Toisaalta joillakin taisi olla harrastuksena käydä kiertämässä entisiä Neuvostoliiton maita, ja Helsingistä pääsi lentokoneen kyydissä Ukrainaan. Se ei ollut mikään pieni ja vähän tunnettu valtio hankalien yhteyksien päässä.
Nythän tilanne on täysin toisenlainen kuin ennen. Jo kolme vuotta Ukraina on ollut puheenaihe numero yksi Suomessa. Ukraina tunnetaan miljoona kertaa paremmin kuin ennen vuotta 2022 tai 2014. Sodan aikana jotkut ovat käyneet siellä esimerkiksi viemässä avustustarvikkeita, käyneet sotimassa tai pr-tehtävissä kuten poliitikot.
Itse kävin siellä turistina viime maaliskuussa. Koska oli lomautus ja talviloma, niin jouti käymään jossakin. Aikomuksena oli käydä ainakin Baltiassa ja Puolassa. Ja ehkä Ukrainassa tai Wienissä ja Budapestissa.
Linja-autolla pääsee helposti Riikaan. Hotelli Avalon on aivan linja-autoaseman vieressä, sinne oli helppo mennä. Se oli hyvä hotelli vain reilun 60 euron hinnalla. Hyvä hinta-laatusuhde varsinkin tuohon aikaan vuodesta. Riika on ihan hieno kaupunki, koska siellä on se leveä joki ja siltoja. Remontoituja, hyväkuntoisia vanhoja rakennuksia. Hölkkäsin kaksi ja puoli tuntia siellä. Se oli liian pitkä lenkki, mutta aika meni nopeasti ja se oli hyvä tapa nähdä kaupunkia. Sää sattui olemaan aurinkoinen ja lämpöasteita ehkä kahdeksan. Kaupungissa on vahvasti läsnä tunnelmat muutaman kymmenen vuoden takaa, muistoina menneistä ajoista. Onko se 1960-luvulta tai 1990-luvulta ja jostakin sieltä väliltä. Minulla ei ollut mitään sitä vastaan, mutta ymmärrän kyllä jos jotkut paikalliset asukkaat ovat kyllästyneet siihen.
Riian ja Latvian historia ulottuu tuota kauemmas, sekin pitää muistaa. Olikin varsin mielenkiintoista lukea jotakin Latvian historiasta. Ihan mieluusti Latviassa olisi viipynyt pitempäänkin ja käynyt jopa museossa, mutta ehkä joskus myöhemmin. Siellähän on myös hienot hiekkarannat aika lähellä pääkaupunkia. Moni suomalainen on varmasti käynyt siellä.
Matka Liettuan pääkaupunkiin Vilnaan ei ollut kovin pitkä. Etukäteen ajattelin, että tylsää pysähtyä siellä. Mielikuva Liettuasta tai Vilnasta ei ollut kovin positiivinen, mutta kun sinne meni, niin Vilna osoittautui jotenkin todella kiinnostavaksi paikaksi. Linja-auton ikkunasta näkyi Neuvostoliiton ajan kerrostaloja ja moderni ostoskeskus.
Vilnaan oli todella helppo mennä turistina. Linja-autoasema ja juna-asema olivat mäen päällä ja paikallinen englantia puhuva mies tuli sattumalta opastamaan käytännön asioissa. Jätin tavarat juna-asemalle säilytykseen koska hotelliin ei vielä päässyt. Hotelli Panorama oli tien toisella puolella. Ei tarvitse kuin alkaa kävellä loivaan alamäkeen, ja heti alkaa Vilnan vanhakaupunki. Sen jälkeen alkoi Helsinki-tyylinen pääkatu. Joen rannoilla näkyi juoksijoita, siinä on varmasti mukava hölkkäillä. Joen toisella puolella oli sitten moderneja rakennuksia. Edellisenä kesänä siellä oli pidetty Naton huippukokous. Mukana oli kaikki isot nimet, kuten Suomen presidentti Niinistö, Macron, Scholz, Zelenskyi, Stoltenberg, Biden...
Sitten oli vielä vanha linna joen varrella. Vilnassa näki siis selvästi rakennuksia eri aikakausilta. Kolmessa tunnissa ehti nähdä riittävästi ja ostin pieniä matkamuistoja kolmesta eri paikasta. Oli meripihkatuotteita myyvä liike ja hienoja lasitaide-esineitä myyvä liike. Ajattelin, että pitäisi tilata sieltä joku värikäs lasijuttu, ja se ajatus on yhä voimassa.
Matkalla Varsovaan menin Wikipediaan lukemaan mitä siellä kerrotaan Liettuan historiasta. Ihmettelin kun en ollut kuullutkaan Liettuan suuriruhtinaskunnasta, joka oli Euroopan suurin valtio joskus ennen. Ulottui Itämereltä Mustallemerelle asti. No, oli siitä ehkä kuullut, mutta ei ollut jäänyt mieleen koska noin vanhat asiat ei yleensä kiinnosta. Mutta Liettualla on siis kunnioitusta herättävä historia. Wikipedian mukaan he myös olivat kaikista aktiivisimpia kapinallisia Neuvostoliiton valtaa vastaan ja itsenäistyivätkin ensimmäisinä.
Sitten kun ajatellaan Liettuan vaikuttavia saavutuksia koripallossa, hiekkarantoja ja jännittävää sijaintia, niin täytyy todeta, että se on mielenkiintoinen maa. Olisi voinut viipyä siellä paljon pitempään.
Myös Varsova oli hienompi kuin odotin. Linja-auto vei Zachodnia-asemalle, mistä sai kävellä yli kaksi kilometriä keskustaan. Se olikin hyvä kävellä, koska koko matkan oli tien varsilla hienoja rakennuksia ja oli siistiä. Lämpöasteita oli 15-19. Seuraavina päivinä oli viileätä. Miulla oli tarkoitus viipyä kaksi yötä Airbnb-majoituksessa sadan metrin päässä keskusaukiolta. En löytänyt avainta. Olin odottanut, että niin voi hyvinkin käydä. Sitten menin hotelliin, Novotel-hotelliin. Se oli todella hyvä. Kaupassa käydessä tuli porukkaa vastaan ja ajattelin onko täällä joku jalkapallon tärkeä ottelu, ehkä maaottelu. Mutta kyseessä oli ammattiliiton mielenosoitus ja lakko. Hotellin kuntosali oli 31. kerroksessa joten pitihän siellä käydä. Näkymät kaupunkiin oli hienot.
Seuraavana päivänä pääsin Airbnb-kohteeseen. Se maksoi vain jotain 40 euroa yöltä vaikka on keskustassa. Varsovassa juna-asema ja tärkein linja-autoasema ovat keskusaukiolla. Junarata menee maan alla. Se on loistava homma. Ostin lipun Krakovaan ja se juna oli hyväkuntoinen.
Junassa pohdiskelin, pitäisikö käydä Ukrainassa vai mitä tekisi. Kun nyt muutenkin oli siellä päin käymässä ja niin paljon Ukrainasta on puhuttu. Krakovan matkakeskuksella oli uskomattoman paljon ihmisiä, koska oli lomakausi menossa ja sieltä pääsee myös lentokentälle.
Juna meni Puolan rajalle Przemysl-nimiseen kaupunkiin, josta tuhannet muutkin ovat menneet Ukrainaan tai sieltä pois. Niin teki myös toimittaja Maksim Fedorov, jonka kirjan luin äskettäin. Ja sotilas numero 13, Ralf Siren. Siinä samassa oli jokunen melko tyypillinen ukrainalainen, menossa takaisin Ukrainaan. Sellainen mitä täällä Suomessa nyt on nähty.
Juna Ukrainaan oli täynnä ja jouduin odottamaan seuraavaa junaa. Se oli yöjuna jonnekin kauas, mutta itse jäin Lviviin. Juna ei ollut uusin mahdollinen, mutta ei huono. Ei mitään valittamista. Koska se oli yöjuna, siellä oli makuupaikat neljälle henkilölle. Samassa hytissä matkusti kaksi miestä, iältään 25-30 vuotta. He olivat tulleet junalla Belgiasta asti ja määränpää oli Odessa. He olivat kohteliaita ja mukavia ihmisiä, alun perin Afganistanista. En ole varma, mutta ehkä he matkustivat yhdessä hieman vanhemman naispuolisen sukulaisen kanssa. Tai sitten ei. Toinen heistä puheli melko paljon. Hän ihmetteli miksi minä matkustan Ukrainaan, kun yhtä hyvin voisi mennä vaikka Espanjaan, Yhdysvaltoihin tai Kanadaan. "Siellä ei ole mitään", hän sanoi Ukrainasta. Vähän aloin itsekin miettiä ja kysyin häneltä, oliko se huono idea tulla Ukrainaan. "Ehkä minun pitäisi mennä seuraavaksi Budapestiin tai Wieniin". Kerroin hänelle, että haluaisin käydä Kiovassa ja Odessassa. Ne on hienoja kaupunkeja. Lisäksi oli mielessä Dnepr-joki ja Karpaattien vuoristo. On siellä jotakin nähtävää. Mutta en ollut itsekään varma, kannattaako lähteä Kiovaan tai Odessaan.
Tämä mies myös kyseli paljonko on palkat Suomessa. Vastaukseni oli 1500-2000 euroa verojen jälkeen. Hän myös kyseli mitä teen kun menen Lviviin. No, etsin hotellin, katselen kaupunkia ja mietin mihin mennä seuraavaksi. Sanoin hänelle, että Afganistanissa on todella hienot maisemat kun katsoo kuvia. Vuoristoa, autiomaata ja voi olla vihreitä niittyjä. Hänen mukaansa siellä käy turisteja. Jotkut matkatoimistot järjestää matkoja Euroopasta sinne. Mutta en tiedä kannattaako Suomesta matkustaa sinne, koska suomalaiset ja amerikkalaiset sotilaat miehittivät maata niin pitkään.
He menivät nukkumaan kun juna tuli Lviviin. Toivotin heille onnea.
Rajalla juna oli pysähtynyt ja kaikkien passit kerättiin. Ne vietiin tarkastettaviksi henkilökunnan rakennukseen. Joku koira käveli junan käytävällä mutta muuten ei mitään tavaroita tarkistettu. Hyvä niin. Ihme kyllä, minun sallittiin jatkaa matkaa Ukrainaan. Belgian mies oli utelias, mutta muuten vaikutti melkein siltä kuin jotkut ukrainalaiset olisivat tunteneet minut jo, tai kuin he olisivat odottaneet minua. Johtuiko se vain siitä, kun suomalaiset ja ukrainalaiset ovat veljeskansaa?
Astuin junasta ja seisoin veljeskansan pyhällä maalla. Ensimmäiset askeleet pyhällä maalla kylläkin veivät minua väärään suuntaan. Oli saman näköistä molemmissa suunnissa, juna oli pitkä ja asemalaituri oli pitkä. Joku taisi sanoa, että menen väärään suuntaan. Miulla oli tarkoitus olla yötä noin 30 dollarilla pienessä, muutaman huoneen hotellissa lähellä asemaa. En kuitenkaan löytänyt sitä pimeässä. Olin ajatellut että näinkin voi käydä. Siis maksoin toisen kerran majoituksesta, jota en löytänyt.
Kävelin kohti keskustaa ja odottelin josko vastaan tulisi joku hotelli. No ei tullut, mutta tulipahan vähän nähtyä kaupunkia. Siellä oli ulkonaliikkumiskielto tuolleen yöllä. Muutama poliisipartio ja muutama auto vain liikkeellä. Taksikuski vei Ibis Styles -hotellille. Matkan aikana hän pysähtyi pankkiautomaatille ja sanoi että 20 dollaria maksaa. Otin taskusta paikallista valuuttaa olevia seteleitä ja tarjosin hänelle rahaa: "Onko se niinku tämän verran?" Hän otti setelinipun ja valikoi sopivat setelit. Varsinainen riistäjäkapitalisti. Ukrainalainen yksityinen elinkeinonharjoittaja. No, olin vaan tarjonnut liian pientä rahaa. En muista paljonko hän otti tarkalleen, mutta ei jäänyt harmittamaan jos olikin joku euro ylihintaa.
Vähän huono tulla yöllä hotelliin ilman ennakkovarausta, mutta niin se nyt meni. Hotellin vartija avasi oven ja kutsui vastaanotossa työskentelevän henkilön, joka saattoi olla nukkumassa takahuoneessa. Vartija vaikutti siltä kuin olisi valmis vetämään pistoolin esille sekunnin murto-osassa.
Se hotelli on kuin keidas kivisen kaupungin keskellä. Aamulla vastaanotossa ja ravintolassa oli kolme nuorta miestä töissä ja englannin kieltä he osasivat. Toivoin etteivät joudu sotaan. Tai mistä tietää jos joku heistä on vaikka ollut jo siellä. Mainitsen heidät kuitenkin enemmän sen takia, kun he olivat sopivia töihinsä. Samoin sen päivän vartija. Luulen, että hän oli joku karaten tai judon huippu-urheilija aiemmin. Hyviä ukrainalaisia työntekijöitä. Kunpa myös Suomessa olevat ukrainalaiset olisivat sellaisia: kunnollisia ja luotettavia ja kävisivät töissä.
Ibis Styles Hotel LVIV Львів
Lviv oli tosiaan täynnä kivitaloja ja se oli sokkeloinen kaupunki. Jouduin pitämään kävelyreitit yksinkertaisina, koska jos kääntyy väärästä kadunkulmasta, niin nopeasti voi olla suunta hukassa. Seurasin välillä raitiovaunulinjaa. Puistossa oli tauluja, joissa oli sodassa kuolleiden ihmisten kuvia ja tietoja. Jonkun aukion laidalla oli hieno Kaktus-ketjun lahjatavaramyymälä. Ostin lautasen, joka ei vielä ole ollut käytössä. Kävin myös Forum-ostoskeskuksessa. Sieltä ostin Skechers-kenkäkaupasta kengät, koska vapaa-ajankengät oli huonossa kunnossa ja ne kastuivat kahdesti ennen Ukrainaa. Urheilukaupasta ostin sukkia.
Matkan varrella oli joku kauppa, jossa myydään armeijatavaraa ja muuta sellaista. Sieltä ostin kaksi teknistä t-paitaa ja hanskat. Toisen paidan ja hanskat mie lahjoitin kohta pois käyttämättöminä, ja tein pienen rahalahjoituksen. Miksi en antanut enempää, ajattelin pian. Meinasin seuraavana päivänä lahjoittaa vähän lisää, mutta siihen ei ollutkaan tilaisuutta. Myöhemmin yhden toisen valtion alueella lahjoitin 57 euroa.
Paljon aikaa meni sen miettimiseen, mitä tekisi seuraavaksi. Budapestiin oli neljäntoista tunnin linja-automatka, vaikka välimatka ei näytä hirmu pitkältä. Kiovaan oli kahdeksan tunnin junamatka. En oikein tiennyt miten pääsisi Karpaattien vuoristoon. Siellä on laskettelukeskuksia ja maisemia, mutta siellä oli varmaan talvesta jäljellä ohut märkä jääkerros. Muutenkin ehkä olisi ollut hyvä nähdä maaseutua, mutta se nyt jäi näkemättä. Kävelin kaksi ja puoli kilometriä juna-asemalle. Siinä näki kaupunkia. Pitkät rivit niitä vanhoja kivitaloja, vähän niin kuin Helsingissä. Mietin ankarasti, pitäisikö käydä Kiovassa. Onko se järkevää? Sinne menee jatkuvasti ihmisiä ihan tavalliseen tapaan, joten miksi ei? Ostin junalipun sinne, mutta en sitten kuitenkaan lähtenyt.
Linja-auto meni Puolaan, Krakovaan. On siinä jonkinlainen ero kun siirtyy Ukrainasta EU-alueelle, mutta tulevaisuudessa sitä eroa ei tule olemaan koska Ukraina on tulevaisuudessa EU-valtio. Muutaman kymmenen vuoden päästä ne Lvivin vanhat kivitalot on paremmassa kunnossa, koska ne on remontoitu. Jälkeenpäin ajateltuna, kun karttaa katsoo, niin myös Lvivissä olisi voinut viipyä vähän pitempään. Jos on vaikka polkupyörä, niin näkisi enemmän kaupungin eri puolia. Epäilemättä Lviv on paljon muutakin kuin mitä minä näin siellä. Mutta voi ainakin sanoa käyneensä Ukrainassa. Eiköhän lähdetä sinne sitten kun sota on ohi. Siihen ei mene välttämättä pitkään.
VILNA VILNIUS вільнюсVARSOVA WARSAW Варшава
Візит до Львова 2024
Дуже багато фінів, можливо, не були в Україні. Є багато набагато більш популярних напрямків. З іншого боку, деякі люди, здається, мають хобі подорожувати країнами колишнього СРСР, і ви могли б прилетіти в Україну з Гельсінкі. Це була не маленька і маловідома країна зі складними зв'язками.
Зараз ситуація зовсім інша, ніж раніше. Україна вже три роки є темою номер один для розмов у Фінляндії. Україну знають у мільйон разів краще, ніж до 2022 чи 2014 року. Під час війни деякі люди були там, наприклад, щоб експортувати постачання допомоги, воювати на війні чи займатися піаром, як-от політики.
Я сам побував там як турист минулого березня. Оскільки це було звільнення та зимові канікули, то треба було кудись їхати. Був намір відвідати як мінімум Прибалтику та Польщу. А може в Україні чи Відні та Будапешті.
До Риги легко дістатися автобусом. Готель Авалон знаходиться прямо біля автовокзалу, доїхати було легко. Це був хороший готель трохи більше ніж за 60 євро. Гарне співвідношення ціна-якість, особливо в цю пору року. Рига – справді гарне місто, тому що в ньому широка річка та мости. Ремонт, доглянуті старі будівлі. Я бігав там дві з половиною години. Це була надто довга прогулянка, але час пролетів швидко, і це був хороший спосіб побачити місто. Погода була сонячна і температура була, може, вісім градусів. Атмосфера кількох десятиліть тому сильно присутня в місті, як спогади про минулі часи. Це з 1960-х чи 1990-х і десь посередині? Я не мав нічого проти, але розумію, якщо деяким місцевим це набридло.
Історія Риги та Латвії сягає далі, і ми також повинні це пам’ятати. Було дуже цікаво почитати щось про історію Латвії. Я хотів би залишитися в Латвії довше і навіть відвідати музей, але, можливо, пізніше. Також неподалік від столиці є гарні піщані пляжі. Безумовно, багато фінів там були.
Подорож до Вільнюса, столиці Литви, була недовгою. Заздалегідь думав, що зупинятися на цьому буде нудно. Мій образ Литви чи Вільнюса був не дуже позитивним, але коли я туди поїхав, Вільнюс виявився дійсно цікавим місцем. З вікна автобуса було видно житлові будинки радянських часів і сучасний торговий центр.
Було справді легко поїхати до Вільнюса як турист. Автобусна станція та залізнична станція були на вершині пагорба, і місцевий англомовний чоловік випадково прийшов і дав нам кілька практичних порад. Я залишив свої речі на вокзалі для зберігання, тому що я ще не міг дістатися до готелю. Готель Панорама був через дорогу. Все, що вам потрібно зробити, це почати м’яко спускатися вниз, і відразу починається старе місто Вільнюса. Після цього починалася головна вулиця в стилі Гельсінкі. На березі річки бачили бігунів, там напевно приємно бігати. На іншому березі річки були сучасні будівлі. Минулого літа там проходив саміт НАТО. Там були всі гучні імена, такі як президент Фінляндії Нііністе, Макрон, Шольц, Зеленський, Столтенберг, Байден...
Тоді біля річки був старий замок. У Вільнюсі можна було чітко побачити будівлі різних епох. За три години я встигла все оглянути і купила маленькі сувеніри з трьох різних місць. Працював магазин виробів з бурштину та магазин виробів зі скла. Я подумав, що варто замовити там різнокольоровий скляний посуд, і ця ідея досі актуальна.
По дорозі до Варшави я зайшов до Вікіпедії, щоб почитати, що там написано про історію Литви. Я був здивований, бо ніколи не чув про Велике князівство Литовське, яке колись було найбільшою державою Європи. Простягнувся від Балтійського до Чорного морів. Ну, можливо, я чув про це, але це не запам’яталося мені, тому що я зазвичай не цікавлюся такими старими речами. Але у Литви є історія, яка викликає повагу. Згідно з Вікіпедією, вони також були найактивнішими повстанцями проти радянської влади та першими здобули незалежність.
Якщо взяти до уваги вражаючі досягнення Литви в баскетболі, піщані пляжі та захоплююче розташування, це цікава країна. Міг залишитися там набагато довше.
Варшава також була приємнішою, ніж я очікував. Автобус довіз нас до станції Західна, звідки можна було пройти більше двох кілометрів до центру міста. Це була хороша прогулянка, тому що вздовж дороги були гарні будівлі, і було чисто. Температура 15-19 градусів. Наступні дні були прохолодними. Міу планувала зупинитися на дві ночі в квартирі Airbnb за сто метрів від центральної площі. Я не міг знайти ключ. Я очікував, що це цілком може статися. Потім я пішов у готель, готель Novotel. Це було справді добре. Прогулюючись магазином, я натрапив на групу людей і поцікавився, чи не відбувається тут важливий футбольний матч, можливо, міжнародний матч. Але це була профспілкова демонстрація і страйк. Тренажерний зал готелю був на 31 поверсі, тому мені довелося піти туди. Краєвиди на місто були чудові.
Наступного дня я дістався пункту призначення Airbnb. Це коштує лише близько 40 євро за ніч, хоча це в центрі міста. У Варшаві вокзал і головний автовокзал розташовані на центральній площі. Поїзд їде під землю. Це чудова робота. Я купив квиток до Кракова, потяг був у хорошому стані.
У поїзді я думав, чи варто мені їхати в Україну, чи що робити. З тих пір, як я все одно був там, і було так багато розмов про Україну. У краківському туристичному центрі було неймовірно багато людей, тому що це був сезон відпусток, і звідти також можна дістатися до аеропорту.
Потяг прямував до польського кордону, до міста під назвою Перемишль, звідки тисячі інших також вирушили в Україну або з України. Так само журналіст Максим Федоров, книгу якого я нещодавно прочитав. І солдат номер 13 Ральф Сирен. У той же час був якийсь досить типовий українець, який повертався до України. Такий, який бачили тут, у Фінляндії.
Потяг на Україну був повний, і мені довелося чекати наступного потяга. Це був нічний поїзд кудись далеко, але я залишився у Львові. Поїзд був не найновіший, але непоганий. Ні до чого скаржитися. Оскільки це був нічний потяг, спальні місця були на чотирьох осіб. В одному салоні їхали двоє чоловіків віком 25-30 років. Вони приїхали потягом аж із Бельгії, і їх метою була Одеса. Це були ввічливі та приємні люди, родом з Афганістану. Я не впевнений, але, можливо, вони подорожували разом із трохи старшою родичкою. Або ні. Один із них говорив досить багато. Він дивувався, навіщо я їду в Україну, коли я міг так само легко поїхати в Іспанію, Сполучені Штати чи Канаду. «Там нічого немає», – сказав він про Україну. Я сам почав трохи думати і запитав його, чи це погана ідея приїхати в Україну. «Можливо, мені слід поїхати до Будапешта чи Відня». Я сказав йому, що хотів би відвідати Київ і Одесу. Вони чудові міста. Я також мав на увазі Дніпро та Карпати. Там є що подивитися. Але я не був впевнений, чи варто їхати до Києва чи Одеси.
Цей чоловік також запитав, яка зарплата у Фінляндії. Моя відповідь була 1500-2000 євро після сплати податків. Він також запитав, що я буду робити, коли поїду до Львова. Ну, я шукаю готель, оглядаю місто і думаю, куди йти далі. Я сказав йому, що в Афганістані дуже гарні пейзажі, коли ви дивитеся на фотографії. Гори, пустелі і там можуть бути зелені луки. За його словами, туди їздять туристи. Деякі турфірми організовують туди поїздки з Європи. Але я не знаю, чи варто їхати туди з Фінляндії, оскільки фінські та американські солдати так довго окупували країну.
Вони лягли спати, коли потяг прибув до Львова. Я побажав їм удачі.
Поїзд зупинився на кордоні, у всіх забрали паспорти. Їх доставили до штабної будівлі для огляду. У коридорі потяга гуляв собака, але в іншому випадку жодних речей не перевіряли. Гаразд, гаразд. Дивом мені дозволили продовжити мандрівку в Україну. Бельгійцю було цікаво, але в інших випадках здавалося, ніби дехто з українців уже мене знає або чекає на мене. Чи тільки тому, що фіни й українці братські народи?
Я зійшов з поїзда і став на священну землю братнього народу. Мої перші кроки на Святій Землі завели мене не в тому напрямку. Він виглядав однаково в обидві сторони, поїзд був довгий і перон вокзалу довгий. Хтось може сказати, що я йду не в тому напрямку. Міу планувала зупинитися приблизно за 30 доларів за ніч у маленькому готелі з кількома кімнатами біля вокзалу. Однак у темряві знайти його не вдалося. Я думав, що це може статися. Тому я вдруге заплатив за житло, яке не міг знайти.
Я йшов до центру міста й чекав, чи з’явиться готель. Ну, я не приїхав, але трохи подивися місто. Тієї ночі там була комендантська година. Кілька поліцейських патрулів і кілька машин просто рухаються. Таксист відвіз нас до готелю Ibis Styles. Під час поїздки він зупинився біля банкомату і сказав, що це коштуватиме 20 доларів. Я вийняв із кишені купюри місцевої валюти і запропонував йому гроші: «Це так?» Він узяв пачку банкнот і вибрав відповідні. Справжній експлуататорський капіталіст. Український приватний підприємець. Ну, я просто запропонував занадто мало грошей. Я точно не пам’ятаю, скільки він стягував, але мене не хвилювало, якщо ціна була на кілька євро завищена.
Трохи незручно приходити в готель вночі без бронювання, але так воно і вийшло. Охоронець готелю відчинив двері та покликав людину, яка працювала на стійці реєстрації, яка могла спати у задній кімнаті. Охоронець виглядав так, ніби він був готовий дістати пістолет за частку секунди.
Цей готель схожий на оазис посеред скелястого міста. Зранку на рецепції та в ресторані працювало троє молодих людей, які розмовляли англійською. Я сподівався, що їм не доведеться йти воювати. Або як дізнатися, чи був хтось із них там раніше? Проте я згадую їх більше, тому що вони підходили для своєї роботи. Так зробив і охоронець дня. Я думаю, що в минулому він був найкращим каратистом чи дзюдоїстом. Гарні українські працівники. Якби й українці у Фінляндії були такими: порядними та надійними і ходили б на роботу.
Львів дійсно був повний кам'яних будинків і це було місто-лабіринт. Мені довелося зробити пішохідні маршрути простими, тому що якщо ви звернете не на той кут вулиці, ви можете швидко заблукати. Я час від часу їздив по трамваю. У парку були встановлені щити з малюнками та інформацією про полеглих на війні. На краю площі був гарний сувенірний магазин Kaktus. Купив тарілку, якою ще не користувався. Також відвідав ТЦ Форум. Там я купила взуття у взуттєвому магазині Skechers, тому що моє повсякденне взуття було в жалюгідному стані і двічі промокло перед Україною. Купив шкарпетки в спортивному магазині.
По дорозі був магазин, де продавали військові товари та інше. Купив там дві технічні футболки та рукавички. Я негайно пожертвував другу сорочку та рукавички, невикористані, і зробив невелику грошову пожертву. Чому я не дав більше, я незабаром подумав. Я мав намір пожертвувати трохи більше наступного дня, але не було можливості. Пізніше, в іншій державі, я пожертвував 57 євро.
Багато часу витратили на роздуми про те, що робити далі. До Будапешта було чотирнадцять годин автобуса, хоча відстань не здається надто великою. До Києва потягом їхати вісім годин. Я не знав, як потрапити в Карпати. Там є гірськолижні курорти і краєвиди, але там, мабуть, залишився тонкий шар мокрого льоду з зими. Інакше було б добре побачити сільську місцевість, але ми її не побачили. До вокзалу я пройшов два з половиною кілометри. Там можна було побачити місто. Довгі ряди старих кам’яних будинків, трохи як у Гельсінкі. Я серйозно думаю, чи варто відвідати Київ. Це має сенс? Люди туди ходять постійно, як завжди, то чому б і ні? Купив туди квиток на потяг, але не поїхав.
Автобус поїхав до Польщі, до Кракова. Є якась різниця при переході з України в територію ЄС, але в майбутньому її не буде, тому що Україна в майбутньому буде державою ЄС. За кілька десятиліть ті старі кам’яниці у Львові будуть у кращому стані, бо їх відремонтували. Озираючись назад, дивлячись на карту, ви могли б залишитися у Львові ще трохи. Якщо у вас є велосипед, ви зможете побачити більше різних сторін міста. Без сумніву, Львів – це набагато більше, ніж те, що я там бачив. Але принаймні можна сказати, що ти був в Україні. Чому б нам не поїхати туди, коли закінчиться війна? Це не обов’язково займе багато часу.
Visit to Lviv 2024
An awful lot of Finns may not have been to Ukraine. There are many much more popular destinations. On the other hand, some people seem to have a hobby of touring the former Soviet countries, and you could get to Ukraine by plane from Helsinki. It was not a small and little-known country with difficult connections.
Now the situation is completely different than before. For three years now, Ukraine has been the number one topic of conversation in Finland. Ukraine is a million times better known than before 2022 or 2014. During the war, some people have gone there, for example, to export aid supplies, to fight in the war or on PR tasks like politicians.
I myself went there as a tourist last March. Since it was a layoff and winter break, I had to visit somewhere. The intention was to visit at least the Baltics and Poland. And maybe Ukraine or Vienna and Budapest.
You can easily get to Riga by bus. Hotel Avalon is right next to the bus station, it was easy to get there. It was a good hotel for just over 60 euros. Good value for money, especially at that time of year. Riga is a really nice city, because it has a wide river and bridges. Renovated, well-maintained old buildings. I jogged there for two and a half hours. It was too long run, but the time went by quickly and it was a good way to see the city. The weather happened to be sunny and the temperature was maybe eight degrees. The city has a strong atmosphere from a few decades ago, memories of times gone by. Whether it's from the 1960s or the 1990s and somewhere in between. I had nothing against it, but I understand if some locals are tired of it. The history of Riga and Latvia goes back further than that, and that's something to remember. It was quite interesting to read something about Latvian history. I would have liked to have stayed in Latvia longer and even visited a museum, but maybe later. There are also nice sandy beaches quite close to the capital. Many Finns have certainly been there.
The trip to Vilnius, the capital of Lithuania, was not very long. In advance, I thought it would be boring to stop there. My image of Lithuania or Vilnius was not very positive, but when I got there, Vilnius turned out to be a really interesting place. From the bus window, you could see Soviet-era apartment buildings and a modern shopping mall.
It was really easy to go to Vilnius as a tourist. The bus station and train station were on top of a hill, and a local English-speaking man happened to come to guide me in practical matters. I left my belongings at the train station for storage because I hadn't yet reached the hotel. The Panorama Hotel was on the other side of the road. You just have to start walking gently downhill, and Vilnius' old town immediately begins. After that, the Helsinki-style main street began. Runners could be seen on the banks of the river, it must be nice to jog there. Then on the other side of the river, there were modern buildings. The previous summer, the NATO summit was held there. All the big names were there, such as Finnish President Niinistö, Macron, Scholz, Zelenskyi, Stoltenberg, Biden...
Then there was the old castle along the river. So in Vilnius you could clearly see buildings from different eras. In three hours I had time to see enough and I bought small souvenirs from three different places. There was a shop selling amber products and a shop selling fine glass art objects. I thought I should order some colorful glass things from there, and that idea still stands.
On the way to Warsaw I went to Wikipedia to read what it says about the history of Lithuania. I was surprised because I had never heard of the Grand Duchy of Lithuania, which was the largest state in Europe once. It stretched from the Baltic Sea to the Black Sea. Well, I might have heard of it, but it hadn't stuck in my mind because I'm not usually interested in such old things. But Lithuania has a history that inspires respect. According to Wikipedia, they were also the most active rebels against Soviet rule and were the first to gain independence.
Considering Lithuania's impressive basketball achievements, sandy beaches and exciting location, it must be said that it is an interesting country. I could have stayed there much longer.
Warsaw was also nicer than I expected. The bus took me to Zachodnia station, from where I could walk more than two kilometers to the city center. It was a good walk, because there were nice buildings along the way and it was clean city. The temperature was 15-19 degrees. The following days were cool. Miu was supposed to stay two nights in an Airbnb accommodation a hundred meters from the central square. I couldn't find the key. I had expected that this might well happen. Then I went to a hotel, the Novotel hotel. It was really good. While walking in the store, I came across a group of people and I thought if there was an important football match here, maybe an international match. But it was a trade union demonstration and strike. The hotel gym was on the 31st floor, so I had to go there. The views of the city were great.
The next day I got to my Airbnb. It only cost about 40 euros a night, even though it's in the city center.
In Warsaw, the train station and the main bus station are on the central square. The train goes underground. It's a great deal. I bought a ticket to Krakow and the train was in good condition.
On the train I was wondering if I should go to Ukraine or what to do. Since I was going there anyway and so much has been said about Ukraine. The Krakow travel center was incredibly crowded because it was the holiday season and you can also get to the airport from there.
The train went to the Polish border to a city called Przemysl, from where thousands of others have gone to or from Ukraine. So did journalist Maksim Fedorov, whose book I read recently. And soldier number 13, Ralf Siren.
There was a fairly typical Ukrainian on board, going back to Ukraine. The kind of person we've seen here in Finland now.
The train to Ukraine was full and I had to wait for the next train. It was a night train to somewhere far away, but I stayed in Lviv. The train wasn't the newest, but it wasn't bad. No complaints. Since it was a night train, there were sleeping places for four people. There were two men in the same cabin, aged 25-30. They had come by train all the way from Belgium and their destination was Odessa. They were polite and nice people, originally from Afghanistan. I'm not sure, but maybe they were traveling together with a slightly older female relative. Or maybe not. One of them talked quite a lot. He wondered why I was traveling to Ukraine when I could just as easily go to Spain, the United States, or Canada. "There's nothing there," he said of Ukraine. I started to think a little myself and asked him if it was a bad idea to come to Ukraine. "Maybe I should go to Budapest or Vienna next." I told him I would like to visit Kiev and Odessa. They are great cities.
I also had in mind the Dnieper River and the Carpathian Mountains. There is something to see there. But I wasn't sure whether it was worth going to Kiev or Odessa.
This man also asked how much the salaries are in Finland. My answer was 1500-2000 euros after taxes. He also asked what I would do when I went to Lviv. Well, I would look for a hotel, look around the city and think about where to go next. I told him that Afghanistan has really nice scenery when you look at the pictures. Mountains, desert and maybe green meadows. According to him, tourists go there. Some travel agencies organize trips there from Europe. But I don't know if it is worth traveling there from Finland, because Finnish and American soldiers occupied the country for so long.
They went to sleep when the train arrived in Lviv. I wished them luck.
At the border, the train had stopped and everyone's passports were collected. They were taken to the personnel building for inspection. A dog was walking in the train corridor, but otherwise no items were checked. Good. Miraculously, I was allowed to continue my journey to Ukraine. The Belgian man was curious, but otherwise it almost seemed as if some of the Ukrainians already knew me, or as if they had been waiting for me. Was it just because Finns and Ukrainians are a brotherly people?
I got off the train and stood on the holy ground of a brotherly people. The first steps on the holy ground did take me in the wrong direction. It looked the same in both directions, the train was long and the station platform was long. Someone must have said that I was going in the wrong direction. I was supposed to stay for a night for about 30 dollars in a small hotel with a few rooms near the station. However, I couldn't find it in the dark. I had thought that this could happen. So I paid a second time for accommodation, which I couldn't find.
I walked towards the city center and waited to see if a hotel would come my way. Well, I didn't, but I did get to see a little of the city. There was a curfew there that night. A few police patrols and a few cars just moving. The taxi driver took me to the Ibis Styles hotel. During the trip, he stopped at an ATM and said it would cost 20 dollars. I took some local currency notes from my pocket and offered him money: "Is that how much?" He took a wad of notes and selected the appropriate ones. A real exploitative capitalist. A Ukrainian private entrepreneur. Well, I had just offered too little money. I don't remember how much he took exactly, but it didn't bother me if it was a few euros overpriced.
It was a bit bad to come to a hotel at night without a reservation, but that's how it went. The hotel guard opened the door and called the person working at the reception, who might have been sleeping in the back room. The guard looked like he was ready to pull out a gun in a split second.
That hotel is like an oasis in the middle of a rocky city. In the morning, there were three young men working at the reception and in the restaurant, and they spoke English. I hoped they wouldn't end up in the war. Or who knows if any of them have already been there. However, I mention them more because they were suitable for their jobs. Likewise, the security guard that day. I think he was a top karate or judo athlete in the past. Good Ukrainian workers. If only the Ukrainians in Finland were like that too: decent and reliable and went to work.
Lviv was indeed full of stone houses and it was a labyrint-like city. I had to keep the walking routes simple, because if you turn on the wrong street corner, you can quickly lose your way. I followed the tram line from time to time. There were boards in the park with pictures and information about people who died in the war. On the edge of one of the squares there was a nice gift shop from the Kaktus chain. I bought a plate that has not been used yet. I also went to the Forum shopping center. There I bought shoes from the Skechers shoe store, because my casual shoes were in bad condition and they got wet twice before Ukraine. I bought socks from the sports store.
Along the way there was a store that sells military goods and other things. There I bought two technical t-shirts and gloves. I immediately donated the other shirt and gloves, unused, and made a small monetary donation. Why didn't I give more, I thought quickly. I meant to donate a little more the next day, but I didn’t have the opportunity. Later, in another country, I donated 57 euros.
I spent a lot of time thinking about what to do next. It was a fourteen-hour bus ride to Budapest, even though the distance didn’t seem terribly long. It was an eight-hour train ride to Kiev. I didn’t really know how to get to the Carpathian Mountains. There are ski resorts and landscapes there, but there was probably a thin layer of wet ice left over from the winter. It might have been good to see the countryside anyway, but I missed it. I walked two and a half kilometers to the train station. There I could see the city. Long rows of those old stone houses, a bit like in Helsinki. I thought hard about whether I should go to Kiev. Does that make sense? People go there all the time, just like usual, so why not? I bought a train ticket there, but I didn’t go anyway.
The bus went to Poland, to Krakow. There is some difference when you move from Ukraine to the EU area, but in the future there will be no difference because Ukraine will be an EU country in the future. In a few ten years, those old stone houses in Lviv will be in better condition because they have been renovated. In retrospect, when you look at the map, you could have stayed in Lviv a little longer. If you had a bicycle, you would have seen more of the different sides of the city. There is undoubtedly much more to Lviv than what I saw there. But at least you can say you have been to Ukraine. Maybe you should go there when the war is over. It won't necessarily take long.
