Viime elokuusta asti Ukrainasta on kantautunut huolestuttavia uutisia. Venäjän armeijan uusi taktiikka tuottaa etenemistä, hitaasti mutta varmasti. Punainen vaara etenee vääjäämättömästi kohti Ukrainan sydänmaita ja tärkeimpiä suurkaupunkeja.
Suurimman mediahuomion ja yleisön kiinnostuksen ovat vieneet Ukrainan suorittamat hyökkäykset Venäjän puolelle Kurskissa. Sehän on kiva, kun Venäjä menettää alueita ja ukrainalaiset onnistuvat. Hyökkäys Venäjälle oli ovela taktinen veto ja näyttävä operaatio, jolla voi olla vaikutusta neuvotteluihin ja asenteisiin. Ja tietenkin se on näyttö amerikkalaisten ja Naton suuntaan. Nythän on myös nähty, että Kurskin suunta sitoo paljon Pohjois-Koreasta tuotuja joukkoja. Niitä voidaan kuluttaa siellä Venäjän maaperällä.
Suomen johtava sota-asiantuntija Eemil Kastehelmi oli kuitenkin alusta asti skeptinen Kurskin operaation suhteen. Hänen mielestään se on enemmänkin teatteria, ja sitoo liikaa Ukrainan rajallisia voimia, joita tarvittaisi idässä. Samaan aikaan Venäjän armeija hyödynsi tilanteen kuultuaan siitä miten idästä oli siirretty Ukrainan sotilaita ja kalustoa pois, jotta voidaan hyökätä Venäjälle Kurskiin päin.
Viime aikoina Kastehelmi on ollut silmiinpistävän kriittinen sen suhteen, miten Ukrainan puolen voidaan odottaa pärjäävän sodassa. Hän kertoo miten Pohjois-Korean sotilaat ovat onnistuneet ja heillä on ollut toivottu vaikutus Venäjän kannalta. Kurskin operaatio ei tunnetusti päässyt tavoitteeseensa. Ukrainalla on vaikea tilanne ja monia ongelmia. He vetäytyvät mutta “vaihtavat maata vihollisen tappioihin”. Ukrainalla ei ole enää kykyä laajempiin vastahyökkäyksiin. Kansainvälinen tuki Ukrainalle horjuu ja on arvaamattomia muuttujia. Ukrainan oma, sisäinen tahtotila on riittämätön tiettyjen toimintojen osalta. Länsi ei ole vuoden 2024 lopulla osoittanut mitään erityisempää halua sitoutua Ukrainan taisteluun siinä mielessä, että kaikki alueet saataisi vapautettua. Ukraina ei ole kyennyt ratkaisemaan miespulaansa koko vuoden aikana. Tarvittaisi vajaa pari sataatuhatta tyyppiä, että saataisi edes nykyisten prikaatien tappioita jotenkin järkevästi korvattua. Johtamisessa on puutteita. Yhteiskunta on koetuksella esimerkiksi energiainfrastruktuurin osalta, tilanne on vielä vaikeampi kuin aiemmin. Millekään näistä ei ole nopeita ratkaisuja. Menisi kuukausia, ennen kuin sotilaita saataisi koulutettua johonkin järkevään, kykenevään kuntoon. Vuosi päättyi synkissä epävarmuuden merkeissä. Rintama natisee, ongelmia kasautuu. Aloite pysyy Venäjän käsissä.
Kovaa tekstiä. Kai se pitää uskoa, että Venäjä etenee päättäväisesti kohti voittoa ellei jotakin suurta muutosta tapahdu tai asioita päästä ratkaisemaan neuvotteluilla. On ollut puhetta länsimaisten sotilaiden lähettämisestä, mutta toinen tunnettu kommentaattori Pekka Toveri parahti, että tarvittaisi vähintään satatuhatta sotilasta lännestä, että sillä olisi vaikutusta ja uskottavuutta.
Venäjän presidentti on sanonut heidän jatkavan kunnes tavoitteet on saavutettu. Se on nähty, miten jostakin Ukrainan kaupungista puhutaan, sitten siellä taistellaan pitkään ja lopulta Venäjä valtaa sen kaupungin. Niin on käynyt monta kertaa. Heidän taktiikkanaan on sekoittaa eri ilmansuuntiin vuorotellen eteneviä hyökkäyskärkiä, jolloin kohdetta lähestytään kuin se olisi joutumassa piiritetyksi. Ennemmin tai myöhemmin ukrainalaisten on pakko lähteä vetäytymään, joskus kuukausienkin taisteluiden jälkeen. Tämä näyttää toimivan, ja lopulta on vain kyse siitä, miten kauan Ukrainan viivytystaistelu voi jatkua.
РОСІЯ ПРОГРЕСУЄ
З серпня минулого року з України надходять тривожні новини. Нова тактика російської армії прогресує, повільно, але впевнено. Червона небезпека невблаганно насувається до глибини та великих міст України.
Найбільшу увагу ЗМІ та інтерес громадськості привернули обстріли, здійснені Україною з боку Росії в Курську. Приємно, коли Росія втрачає території, а українцям це вдається. Напад на Росію був хитрим тактичним ходом і видовищною операцією, яка могла вплинути на переговори та ставлення. І, звичайно, це знак у бік американців і НАТО. Тепер також видно, що на Курському напрямку сковує багато військ, переведених з Північної Кореї. Їх можна споживати там, на російській землі.
Однак провідний військовий експерт Фінляндії Еміль Кастехельмі з самого початку скептично поставився до Курської операції. На його думку, це скоріше театр, і в ньому занадто багато обмежених сил України, які були б потрібні на сході. Водночас російська армія скористалася ситуацією, дізнавшись про перекидання українських військових і техніки зі сходу для наступу на Росію в напрямку Курська.
Останнім часом Кастехельмі різко критикував те, як очікується, що українська сторона поведеться у війні. Він розповідає про те, як північнокорейські солдати досягли успіху і як вони принесли бажаний ефект для Росії. Курська операція, як відомо, не досягла своєї мети. В Україні складна ситуація і багато проблем. Вони відступають, але «обмінюють землю на втрати ворога». Україна вже не має можливості для більш масштабних контратак. Міжнародна підтримка України коливається, і є непередбачувані змінні. Власної внутрішньої сили волі в Україні недостатньо для певної діяльності. Наприкінці 2024 року Захід не виявляв особливого бажання брати участь у боротьбі в Україні в тому сенсі, щоб всі території могли бути звільнені. Протягом року Україна не змогла вирішити дефіцит кадрів. Треба було б трохи менше двох сотень тисяч хлопців, щоб хоч якось толково компенсувати втрати нинішніх бригад. Є недоліки в керівництві. Суспільство проходить випробування, наприклад, з точки зору енергетичної інфраструктури, ситуація ще складніша, ніж раніше. Немає швидких рішень для будь-якого з них. Пройдуть місяці, перш ніж солдати зможуть бути навчені до будь-яких розумних, дієздатних умов. Рік завершився з похмурими ознаками невизначеності. Фронт тріщить, проблеми накопичуються. Ініціатива залишається в руках Росії.
Жорсткий текст. Гадаю, ви повинні вірити, що Росія рішуче рухатиметься до перемоги, якщо не відбудуться великі зміни або речі не можна вирішити шляхом переговорів. Були розмови про відправку західних солдатів, але інший відомий коментатор, Пекка Товері, сказав, що для того, щоб це мало вплив і викликало довіру, знадобиться принаймні сто тисяч солдатів із Заходу.
Російський президент заявив, що вони триватимуть до досягнення цілей. Бачили, як про якесь місто в Україні говорять, потім там тривала боротьба і врешті Росія захоплює це місто. Так було багато разів. Їхня тактика полягає в тому, щоб змішувати наконечники атаки, що по черзі просуваються в різних повітряних напрямках, завдяки чому ціль наближається так, ніби її от-от оточують. Рано чи пізно українці змушені відступити, іноді після місяців боїв. Здається, це працює, і врешті-решт це лише питання того, як довго може тривати відкладена битва в Україні.
RUSSIA ADVANCING
Since last August, worrying news has been coming out of Ukraine. The Russian army’s new tactics are making progress, slowly but surely. The red danger is advancing inexorably towards the Ukrainian heartlands and major cities.
The most media attention and public interest has been drawn to the attacks carried out by Ukraine on the Russian side in Kursk. It’s nice when Russia loses territory and the Ukrainians succeed. The attack on Russia was a clever tactical move and a spectacular operation that could have an impact on negotiations and attitudes. And of course it is a demonstration towards the Americans and NATO. It has also now been seen that the Kursk direction ties up a lot of troops brought from North Korea. They can be spent there on Russian soil.
Finland’s leading military expert Eemil Kastehelmi, however, was skeptical about the Kursk operation from the beginning. In his opinion, it is more of a theater, and ties up too much of Ukraine’s limited forces, which would be needed in the east. At the same time, the Russian military took advantage of the situation after hearing about how Ukrainian soldiers and equipment had been moved from the east in order to attack Russia towards Kursk.
Recently, Kastehelmi has been strikingly critical of how the Ukrainian side can be expected to fare in the war. He talks about how North Korean soldiers have succeeded and have had the desired effect on Russia. The Kursk operation, as is well known, did not achieve its goal. Ukraine is in a difficult situation and has many problems. They are retreating but “exchange land for the enemy’s losses”. Ukraine no longer has the ability to launch larger counterattacks. International support for Ukraine is wavering and there are unpredictable variables. Ukraine’s own internal will is insufficient for certain activities. At the end of 2024, the West has not shown any particular desire to commit to the Ukrainian struggle in the sense that all areas would be liberated. Ukraine has not been able to solve its manpower shortage throughout the year. It would take just under a couple of hundred thousand guys to somehow reasonably compensate for the losses of even the current brigades. There are shortcomings in leadership. Society is being tested, for example, in terms of energy infrastructure, the situation is even more difficult than before. There are no quick solutions to any of this. It would take months before the soldiers could be trained to some reasonable, capable condition. The year ended in gloomy signs of uncertainty. The front is creaking, problems are piling up. The initiative remains in Russia’s hands.
Tough text. I guess you have to believe that Russia will move decisively towards victory unless some major change occurs or matters can be resolved through negotiations. There has been talk of sending Western soldiers, but another well-known commentator Pekka Toveri lamented that at least a hundred thousand soldiers from the West would be needed for it to have an impact and credibility.
The Russian president has said that they will continue until the goals have been achieved. It has been seen how a Ukrainian city is talked about, then there is a long battle there and finally Russia takes that city. This has happened many times. Their tactic is to mix up the attack points advancing in different directions, approaching the target as if it were being surrounded. Sooner or later the Ukrainians are forced to retreat, sometimes after months of fighting. This seems to be working, and in the end it is only a question of how long the Ukrainian delaying battle can continue.